counter create hit Fieldwork in Ukrainian Sex - Download Free eBook
Ads Banner
Hot Best Seller

Fieldwork in Ukrainian Sex

Availability: Ready to download

Called “the most influential Ukrainian book for the 15 years of independence,” Oksana Zabuzhko’s Fieldwork in Ukrainian Sex became an international phenomenon when it shot to number one on the Ukrainian bestseller list and remained there throughout the 1990s. The novel is narrated in first-person streams of thought by a sharp-tongued poet with an irreverently honest voice. Called “the most influential Ukrainian book for the 15 years of independence,” Oksana Zabuzhko’s Fieldwork in Ukrainian Sex became an international phenomenon when it shot to number one on the Ukrainian bestseller list and remained there throughout the 1990s. The novel is narrated in first-person streams of thought by a sharp-tongued poet with an irreverently honest voice. She is visiting professor of Slavic studies at Harvard and her exposure to American values and behaviors conspires with her yearning to break free from Ukrainian conventions. In her despair over a recently ended affair, she turns her attention to the details of her lover’s abusive behavior. In detailing the power her Ukrainian lover wielded over her, and in admitting the underlying reasons for her attraction to him, she begins to see the chains that have defined her as a Ukrainian woman – and in doing so, exposes and calls into question her country’s culture of fear and repression at the very time that it wrestled its way toward independence. “Oksana Zabuzhko is a well-known Ukrainian poet of the younger generation as well as a literary critic and translator. Fieldwork in Ukrainian Sex, her debut in the genre of the novel, marks the emergence of a powerful new voice in Ukrainian belles-lettres. This work immediately strikes the reader with its novelty of form and with the original way it presents eternal issues like love, life, and creativity, intertwining them with uniquely Ukrainian themes.” — Slavic and East European Journal “Language — any language — that’s what I would call the capital love of my life: nothing else has the power to synthesize music and myth, two things without which the world would be a totally unlivable place.” — Oksana Zabuzhko Fieldwork in Ukrainian Sex was first published in Ukraine in 1996, unleashing a storm of controversy and propelling the author to national fame. It topped the bestseller list in Ukraine for more than ten years, making it the most successful Ukrainian-language book of the nineties in every regard. Today, Oksana Zabuzhko is one of the few authors in Ukraine (and the only Ukrainian-language writer) to make a living exclusively from her writing.


Compare
Ads Banner

Called “the most influential Ukrainian book for the 15 years of independence,” Oksana Zabuzhko’s Fieldwork in Ukrainian Sex became an international phenomenon when it shot to number one on the Ukrainian bestseller list and remained there throughout the 1990s. The novel is narrated in first-person streams of thought by a sharp-tongued poet with an irreverently honest voice. Called “the most influential Ukrainian book for the 15 years of independence,” Oksana Zabuzhko’s Fieldwork in Ukrainian Sex became an international phenomenon when it shot to number one on the Ukrainian bestseller list and remained there throughout the 1990s. The novel is narrated in first-person streams of thought by a sharp-tongued poet with an irreverently honest voice. She is visiting professor of Slavic studies at Harvard and her exposure to American values and behaviors conspires with her yearning to break free from Ukrainian conventions. In her despair over a recently ended affair, she turns her attention to the details of her lover’s abusive behavior. In detailing the power her Ukrainian lover wielded over her, and in admitting the underlying reasons for her attraction to him, she begins to see the chains that have defined her as a Ukrainian woman – and in doing so, exposes and calls into question her country’s culture of fear and repression at the very time that it wrestled its way toward independence. “Oksana Zabuzhko is a well-known Ukrainian poet of the younger generation as well as a literary critic and translator. Fieldwork in Ukrainian Sex, her debut in the genre of the novel, marks the emergence of a powerful new voice in Ukrainian belles-lettres. This work immediately strikes the reader with its novelty of form and with the original way it presents eternal issues like love, life, and creativity, intertwining them with uniquely Ukrainian themes.” — Slavic and East European Journal “Language — any language — that’s what I would call the capital love of my life: nothing else has the power to synthesize music and myth, two things without which the world would be a totally unlivable place.” — Oksana Zabuzhko Fieldwork in Ukrainian Sex was first published in Ukraine in 1996, unleashing a storm of controversy and propelling the author to national fame. It topped the bestseller list in Ukraine for more than ten years, making it the most successful Ukrainian-language book of the nineties in every regard. Today, Oksana Zabuzhko is one of the few authors in Ukraine (and the only Ukrainian-language writer) to make a living exclusively from her writing.

30 review for Fieldwork in Ukrainian Sex

  1. 5 out of 5

    Antonomasia

    The first full-five-star book I've read in 2016: a breakneck ride through twentieth-century Ukrainian history, the experience of writing in a neglected language, and a tortured relationship between two tortured Ukrainian artists in America, told in spectacular twisty-turny extended-sentence prose by a brilliant author and poet that more of you GR experimental fans should be reading. Don't just unbury books, stop good ones getting buried in the first place! Which I've been wanting to say in a The first full-five-star book I've read in 2016: a breakneck ride through twentieth-century Ukrainian history, the experience of writing in a neglected language, and a tortured relationship between two tortured Ukrainian artists in America, told in spectacular twisty-turny extended-sentence prose by a brilliant author and poet that more of you GR experimental fans should be reading. Don't just unbury books, stop good ones getting buried in the first place! Which I've been wanting to say in a review for a couple of years, ever since someone on a forum recommended The Museum of Abandoned Secrets as one of the best things she'd read for a long time; I was blown away by the opening chapters, but 700pp+ tomes are not my forte as they are some of yours, and besides I wanted a better background in Russian lit before tackling the full thing. (If you're one of those who never looks beyond friend reviews, please read this anyway.) Particular potential for burying exists because most of Zabuzhko's English translations* are published by AmazonCrossing. Complete Review fans will probably know that AmazonCrossing is now North America's biggest publisher of translated literature. Whilst some of their genre / popular stuff has found a sizeable audience, the few more literary and experimental texts have been starved of the oxygen of publicity, unmentioned in the blogs, lit journals and broadsheet reviews that cover works issued by respected, ethically unambiguous independent publishers, making sure at least some of the right readers are aware of them, and that they aren't consigned to low-star ratings from randomly-selected Vine members who never liked this sort of fiction in the first place, and drive-by Kindle Unlimited subscribers who took a punt on it. (A recent exception, which suggests things are changing a little for newly translated AmazonCrossing works, is South Korean novella Nowhere to Be Found which was longlisted for the U.S PEN translation Prize and has been talked about on a couple of blogs.) Zabuzhko is a fantastic writer who, although lauded in Continental Europe with the Angelus Prize, should have as much respect and attention in English. Fieldwork in Ukrainian Sex is a narrative conscious of its own psychology, and I'm tempted to connect this probably financially rewarding, but otherwise unfortunate choice of publisher in the current global lingua franca with a compulsion to enact the following: even if you did, by some miracle, produce something in this language “knocking out Goethe’s Faust,” as one well-known literary critic by the name of Joseph Stalin would put it, then it would only lie around the libraries unread ... for who knows how many dozens of years until it began “cooling off"... if the stream of public attention doesn’t pick them up in time and carry them to the surface, they sink like stones to the bottom and become covered by mineral waxes that can never be scraped off, just like your unsold books which gather dust somewhere at home and in bookstores, this same thing has happened with most of Ukrainian literature. Presciently - in fact talking of something else, she says there was even a response in—wow!—the Times Literary Supplement - but TLS mentions of Zabuzhko, including a write-up of this book, are paywalled and thus less influential than the lone [one-star] Amazon UK review. I was tired of waiting for myself to get round to Museum of Abandoned Secrets and, in finishing it, finally earn the licence to harangue you about it; I was tired of waiting for the optimal time to try Kindle Unlimited for a month or two so I could read the much shorter Fieldwork inclusive with that. But fuck paying £7.99 for not very much of interest and timing things right, £1.98 for this book alone made a lot of sense: that's the right price from the reader/consumer viewpoint for a sub-200 page ebook you may only read once. Yes, I'd have rather paid a non-Amazon retailer the same, and yes I've heard the arguments in favour of novellas being as pricey as doorstops, but I think publishers, even those of stuff you love, should be a long way down the list of charity concerns after more urgent needs. This is a ranting, angry, digressive book, so why not shoehorn a couple of paragraphs of my own rant in too? Zabuzhko's volleys of anger are set apart from a hundred other rage-fuelled, more-or-less feminist fictionalised rants by the magnitude of her intellectual force and wit, and her (and her translator Halyna Hryn's) verbal dexterity. I rarely go in for this sort of very womany angry book, that swampiness that scares some people as if there were going to be a gorgon's head, not mere paper pages, between the covers. No gender has a monopoly on writing the fucked-up relationship story anyway; my favourite example is Alfred de Musset's [likewise under-read and brilliant] Confession of a Child of the Century. Zabuzhko's ranting is brilliant ranting of any type, and the quality of writing deserves to win out over any minor reservations over the topic. And personally, I'm somewhat more comfortable with feminist novels from other cultures because I don't feel as if their generalisations imply I had negative experiences I never actually did, unlike the Anglo-American texts that have alienated and annoyed me. Fieldwork's semi-autobiographical narrative opens in a scuzzy kitchen, with decaying detail and violent metaphor that recalls the flats inhabited by The Young Ones or Withnail, boys who always had more interesting things to do than housework: the units' tacked-on doors determined to open every time you turn your back like a loose jaw on a paralyzed face… both plants have the appearance of having been watered with sulfuric acid for the last three weeks. It's hard to say the unsaid these days, but I kept seeing it in this twenty-year-old novella, even when she surveys the cooking: these chickens always look much happier than live ones, simply radiating a deep blush of pleasure at the prospect of being eaten. This blistering sarcasm creates glamour from its very absence: in fact the possibilities are endless, but you just need one thing—for there to be someone sitting on the other side of their fucking counter, in which, incidentally, a colony of ants seems to have made a home, because every once in a while you’ve got something crawling around on the Formica that really doesn’t belong in a hygienic American home, nor in a non-American one, come to think of it—someone to whom you could serve all this good stuff as you smile your cover-girl smile. Those first few pages introduced me to a rhythm that would become familiar through the book: I would feel as if in the company of a kindred spirit, as if in reading, I was also speaking paragraphs I wish I could have written; then appear a some new facet of the narrator's mental torment or relationship dysfunction and her downright dreadful partner, far worse than my own experience, or on some entire other spectrum full of its own pitchblack corners. Zabuzhko's narrator switches between first, second and third person as she speaks of herself, creating a stream of consciousness as comfortable as a pair of worn-in boots. Once observed, this technique is genius of a kick-oneself obviousness. To many frequent readers, or aspiring writers, of fiction, the occasional vanity thought-lapse into narrating oneself in third person is as much an ingrained part of mental activity as speaking of "I", or of exhorting oneself or generalising about self and supposed others as "you". A man as muse to a female artist - including when the relationship is stormy - is an idea that's getting more exposure now than it used to, but I've never yet seen it so well described as by Zabuzhko: every poem was a delightful bastard baby of one prince or another with a bright star on his forehead, the star, of course, inevitably went out, the poem remained. With that metaphor she makes it sound more natural than with the genders the other, stereotypical, way round. But bloody hell, what an awful man is this painter she falls for. Her reasons for being drawn to him - well beyond masturbation… will give you neither poems nor children - are understandable to those who've experienced a love affair as a primal, fated encounter with a soulmate: we became brother and sister long ago, long before we met, because it was in search of you, my love, clearly in search of you that these incomprehensibly opaque lines of poetry rushed out of me, barely catching their breath, through all the years of my chaotic youth... it would be only with someone as screwed up as herself, no, far more screwed up—in a plaster cast, with draconian debts and trails of police summonses, my sorcerer-brother, we are of the same blood you and I... this guy was digging the same grounds as I was, and the only one I’d ever known to do it ... better than me: deeper, more powerfully, and damn, just plain fearlessly... he simply floated along in the stream that I could access only occasionally. The first one ready-made—whom she did not have to teach Ukrainian... this was the first man from your world, the first with whom you could exchange not merely words, but simultaneously the entire boundlessness of shimmering secret treasure troves... he’s one of yours, yours—in everything, a beast of the same species! Such heights of intoxication often lead the lover to ignore what, in the absence of potent chemistry, would have been major reservations, but here there were more than most: from my list of highlighted quotes, the word "warn[ing]" jumps out again and again. Even to one who has ignored such things on a smaller scale, and who knows the process well, the magnitude of what can be disregarded is, at first glance astounding. (But through the author-narrator's analysis of her origins in a more sexist, more violent culture and family, she later explains it.) This story dispels another assumption, or over-generalisation, about such fiery relationships: it's very much not the case that the narrator is overwhelmed by continuous sexual desire for her paramour, it is not that wanting him physically becomes, for a time, almost synonymous with consciousness, as in many experiences and narratives of the madly-in-love. That early use of the word "brother" perhaps was telling. Though he is hardly brotherly of course, becoming hectoring and occasionally violent, and there are rows, verbally vicious on both sides, about plenty else as well as sex. I've no idea how common is the following commonality, but I was taken aback here, seeing set down in someone else's writing for the first time something said to me several times - from decent people and from rotters. I thought that by now, I'd know if men telling their girlfriends they were brave was considered a widespread phenomenon (where there is no birth involved) - but there are always conversations and rubbishy articles one can miss. “You’re a brave woman!”—and...“I see in you an ability to survive under any circumstances”, exes say to her at different times in her life. Joy and fear, America and Eastern Europe are invoked and mingled in their dealings: lovers galore, a wonderfully high-bouncing trampoline echoes Gatsby's epigraph; yet he passed through her territory like the Tatar hordes - and too often the latter, and fear, leading to a physical exhaustion - a feverish-nauseous trembling scattered over her entire body that hadn’t subsided for over a week - more draining than the typical physical overwhelm of falling in love. It's interesting to finish writing this review whilst reading Elena Ferrante's quartet: Zabuzhko is more explicit in connecting violent relationships - and automatic assumptions about reproduction that, though near in history, may be alien to the twenty-first century secular Anglo-American - to her national history and culture; Ferrante almost never generalises, simply telling her characters' story - she shows without telling - but the same principle invades their relationships as soon as they get married, as described by Zabuzhko: “take me” always means: “take me together with my childhood”. Oksana, more than the sensible Elena coolly analysing her environs, knows gothically passionate love as a literary meme that infected her: They never taught us, all our literature with its entire cult of tragic love—Ivanko and Marichka, Lukash and Mavka, my students were enthralled and declared Forest Song superior to Midsummer Night’s Dream, you bet—they somehow forgot to warn us that in reality tragedies don’t look pretty. That death, no matter what form it takes, is first and foremost an ugly business. That allusion apart, I was so taken with Zabuzhko's writing that I forgot I must be missing references to books I hadn't read, until her fellow Ukrainian Bulgakov was invoked in a dreamlike scene near the end: the demonic assembly constituted no clear threat, rather it gave the impression of a ritual somewhat reminiscent of a Brezhnev-era party meeting and in fact treated her with a kind of friendly acceptance,...only a gigantic cat, turning into a neon-blue shadow of a cat, hopped around from pedestal to pedestal for some time still before he too went up in smoke Whilst I daresay some Ukrainians in the years between Communism and the Crimean crisis preferred not to dwell on their country's near-chronic history of living under a yoke or threat of one, stuck between the Russian bear and Europa, Zabuzhko's account of it (and mirrored in family and relationship) is anything but cowed, expressed with an irresistible vigour: and what is there in Ukraine, Ukraine is Chronos chomping away at his children, tiny fingers and toes, I’m supposed to sit and wait for what, to suck a frog’s tit, or rather that of a menopausal diaspora gramps—the Antonovych prize?... Eastern fatalism, oh yes—the Russians have it; we’re in worse shape, we, actually, are neither here nor there, Europe has managed to infect us with the raving fever of individual desire, faith in our personal “Yes I can!”—however, we never developed a foundation for such faith, those structures that might support that “I can!” and thus have tussled about for ages at the bottom of history. The lucky Americans she meets on her 90s writer-in-residencies (although they probably manage to allude to race with more tact than this denizen of a very white country that previously had little contact with culture outside the Eastern Bloc) are unfamiliar with subjugation to limitless, metaphysical evil, where there’s absolutely nothing in hell you can do—when you grow up in a flat that is constantly bugged and surveilled and you know about it, so you learn to speak directly to an invisible audience: at times out loud, at times with gestures, and at times by saying nothing, or when the object of your first girlish infatuation turns out to be a fellow assigned to spy on you. In four years of owning this Kindle, I'd never before encountered the message "you have reached the clipping limit for this item". That's how much I liked and wanted to quote this book. And that's why I don't have quotes from late in the book, where the author-narrator's father appears, a brutalised former prisoner (like his father before him), a man who tries to be reasonable, but has dodgy physical boundaries that have the effect of sexual abuse even if they don't fit its legal definitions. And... well - Ukraine - boundaries... obvious. The narrator, in her early thirties at the time of her emotionally destructive yet artistically inspiring relationship, evidently sees herself as an adult who did something stupid in which history had its role, like an addict who has now quit; she has too much strength and insight to be just a victim (if and when I get round to her later books, it'll be interesting to see how her themes developed in the ensuing years) but it was hard not to see this girl, another Ukrainian in the states, for less edifying reasons, as emblematic: a very young, scarcely eighteen-year-old prostitute with flowing chestnut-colored hair, attractive in that puppy-wet, bright, untarnished folk-song beauty that you can still find among girls in Volyhnia and Podillia—and the poor thing, dead drunk:… “She’s still a child and has no idea what’s happening to her” The premise underlying this book sounds potentially defeatist (especially with the country continuing to wrestle its demons, but there is such strength and skill in the writing, that it feels anything but. I found it positively invigorating, because surely there is hope if one can express oneself as Zabuzhko does. *A Kingdom Of Fallen Statues, essay and poetry collection, appears only to be available in a handful of American university libraries, and Amazon are scheduled to publish a book of Zabuzhko's short stories, Oh Sister, My Sister, in 2017. There are also bits and pieces in anthologies, which she alludes to in Fieldwork. Indebted to two recent LRB reviews by Jenny Turner, when I was flailing about for inspiration on how to write about raw, personal books without getting enmired in lengthy comparisons with one's own experience. Didn't manage it quite so smoothly, but they helped.

  2. 5 out of 5

    Inna

    Оксана Стефанівна згадувала, що у коментарях до цієї книжки читачі часто нарікають на неможливість втримати увагу на таких довгих реченнях у тексті і дігностувала тут серйозне *слишком много букав*-відхилення роботи мозку покоління Twitter. Я утримаюся від встановлення діагнозів, лише зізнаюся, що відвідування лекцій і дискусій за участі Оксани Забужко добряче готують до зустрічі з її текстами. Та все одно не до кінця) І ще одна порада: читати книгу краще за один присіст. Цей потік свідомості Оксана Стефанівна згадувала, що у коментарях до цієї книжки читачі часто нарікають на неможливість втримати увагу на таких довгих реченнях у тексті і дігностувала тут серйозне *слишком много букав*-відхилення роботи мозку покоління Twitter. Я утримаюся від встановлення діагнозів, лише зізнаюся, що відвідування лекцій і дискусій за участі Оксани Забужко добряче готують до зустрічі з її текстами. Та все одно не до кінця) І ще одна порада: читати книгу краще за один присіст. Цей потік свідомості непомітно затягує, заворожує мовою (уявляю,як деяка лексика шокувала людей у 90-ті) і стилем, та якщо ти перериваєшся, то потім складно повернутися назад у текст і знову вхопити за хвіст сюжет.

  3. 4 out of 5

    Volodymyr Okarynskyi

    з другої спроби (перша була давно) осилив. десь коло середини думав кину. мабуть трохи не моє. наче б і тема цікава, але... ці трикілометрові речення з дужками, крапко-комами, всередині яких ще одне-два речення. в Жадана також довгі речення - та в нього це джазова імпровізація, соляки, а тут - нотація, лекція (самолюбування. авторка і не думає припускати що не вона має рацію, чи вона-рідна може такої рації не мати). іноді це важко витримати. дивний суржик української, навіть барокової української з другої спроби (перша була давно) осилив. десь коло середини думав кину. мабуть трохи не моє. наче б і тема цікава, але... ці трикілометрові речення з дужками, крапко-комами, всередині яких ще одне-два речення. в Жадана також довгі речення - та в нього це джазова імпровізація, соляки, а тут - нотація, лекція (самолюбування. авторка і не думає припускати що не вона має рацію, чи вона-рідна може такої рації не мати). іноді це важко витримати. дивний суржик української, навіть барокової української а-ля Шевчук (втім не завжди безспірної), що само собою вже претендує на екслюзивність/елітарність (і п.Забужко охоче над тим розмірковує,) із невиправданими росіянізмами (дєвочка, йолки-палки і ін.) та американськими (щиро віримо, щщо Оксана Стефанівна знає амерікан інґліш). ну й ті вірші.... штучно, штудерно і штивно. хоч є файні кавалки, про літак над Атлантикою. та, тим не менше, чимало харчу до роздумів є. і читання цього міні-роману (?) аж ніяк не є безцільно витраченим часом. трохи прикро вражають оті всі розважання про бога-диявола ближче до кінця книжки. коротше, антиколоніяльна проза середини 90-х. неофеміністична і новаторська книжка. знакова. дух часу і все таке. але для худпрози пані лавреятка щось не тойво. її публіцистика добре улягає (словечко в стилі авторки) такому жорстко-полемічному і претензійному стилі. а от роман... три з плюсом

  4. 4 out of 5

    Jen

    This book is amazing. It took a little bit to get into. I struggled in the first 50 pages. You can not skim this book. Don't even try. The prose style is rather unforgiving, but that really is the point. The point is to chew it. To go slowly. To go back and forth over sentences and phrases. This is a painful, occasionally hard to follow narrative of the grotesque end of a love affair punctuated with small and devastatingly perceptive mini-treatises on writing, art, trust in other humans, the This book is amazing. It took a little bit to get into. I struggled in the first 50 pages. You can not skim this book. Don't even try. The prose style is rather unforgiving, but that really is the point. The point is to chew it. To go slowly. To go back and forth over sentences and phrases. This is a painful, occasionally hard to follow narrative of the grotesque end of a love affair punctuated with small and devastatingly perceptive mini-treatises on writing, art, trust in other humans, the state of being a writer trapped in a native language that no one speaks, the state (as Zabuzhko describes it) of being trapped between non-existence and an existence that kills you. In another review, someone else wrote "Мабуть цю книжку було варто читати років 10 назад - бо зараз, не про українців ця книжка - я не знаю таких українців, як в цій книжці." Oh, but I do. I know all of them. They are all people I have met. They are all people I recognized from my life in Ukraine. They are all people I recognize from my life in the US. They are all people I recognize in myself. I think I won't be satisfied until I read this at least 2 more times.

  5. 4 out of 5

    Sofia

    I'm stalled - I seem to have lost my desire to loose myself in her words. She is sarcastic, sharp and unfortunately rambling in her tug of war, with the love and hate she feels for her country, her man, her life. It was one of those times that I kept looking forward to a full stop or oh yes the end of a paragraph. What kept me reading was the flashes of insight which I cherished and wanted more of. stopped at 50% half a BR with Ira

  6. 5 out of 5

    H.A. Leuschel

    This is a painful, occasionally hard to follow narrative because it alternates between the first, second and third POV. However, it is also strangely addictive and because of the author's honesty and the use of a continuous stream of consciousness, I found myself wanting to turn the pages. Zabuzhko talks about the end of a love affair with angry emotion and desperation, weaving in her thoughts on writing poetry, Ukrainian nationalism, the creation of art and the difficulties of being an artist This is a painful, occasionally hard to follow narrative because it alternates between the first, second and third POV. However, it is also strangely addictive and because of the author's honesty and the use of a continuous stream of consciousness, I found myself wanting to turn the pages. Zabuzhko talks about the end of a love affair with angry emotion and desperation, weaving in her thoughts on writing poetry, Ukrainian nationalism, the creation of art and the difficulties of being an artist along the way. '(''qu'as-tu fait, qu'as-tu fait de ta vie?'' a faraway voice will ask - ah, let's drop it, this topic's as old as life itself: you're always waiting, dreaming, thrashing about, hoping for something up ahead, and then one day you discover that this indeed was your life) - better for that pain to shut its mouth and not poke its nose out again.'

  7. 5 out of 5

    Sarah

    Whoa. Full-on, but short: a ranting gallop through Ukrainian nationalism and feminism, fully realised. Quite painful throughout (and also because for a moment I wondered if it was really just a version of 50 Shades of Grey... which it definitely isn't, but let's say it's the very distant other end of the spectrum from that, but indeed on the same spectrum.) A little confusing in parts (2nd-person, 3rd-person, missing time references) but ultimately illuminating and it merits another read. I read Whoa. Full-on, but short: a ranting gallop through Ukrainian nationalism and feminism, fully realised. Quite painful throughout (and also because for a moment I wondered if it was really just a version of 50 Shades of Grey... which it definitely isn't, but let's say it's the very distant other end of the spectrum from that, but indeed on the same spectrum.) A little confusing in parts (2nd-person, 3rd-person, missing time references) but ultimately illuminating and it merits another read. I read it in Lviv, Ukraine, where Sacher-Masoch was born (he of the Masochism), and my guidebook is a bit coy about why Lvivians are proud to claim him... this book might explain that.

  8. 5 out of 5

    Victoria Moroz

    Не дочитала. Навіщо вона пише такою складною мовою? Навіщо писати так, щоб через книгу треба було продиратися? Це ж не українська. І речення в сторінку довжиною - це що, нормально? І оцей стиль я взагалі не розумію, коли шматками усе. Вона про одного чоловіка пише чи про декількох? І що в неї за проблеми із сексом? Нічого не зрозуміло...

  9. 5 out of 5

    SatanIsLove

    "If the fate of Ukrainian literature is in the hands of people like yourself, one need not fear for its future". Forget all the wannabe writers, the boys, - Zabuzhko IS fundamental for Ukrainian literature and the one you should pay close attention to: fierce, unapologetic, wild, you name it. "...щоразу заново демонструвати вишкiреним захiдним iнтелектуалам, що й українцi, бач, годнi висловлюватися складнопiдрядними реченнями..."

  10. 4 out of 5

    Lodyk Vovchak

    Почну з того, що потік свідомості мені ще зі школи не подобався. Ну не розумів я Уліса і все. Тому і тут не сильно вражений твором. Я в принципі розумію, що таким робом написати якусь історію ой як не легко. Але організм відмовляється подобати такий формат твору. Мабуть я не далекий поїдач літератури для мас, що ж, нема на то ради. Варта визнати деякі психологічні особливості українців показані, але здебільшого у світлі окупації в совку. На молодшому поколінні ті особливості проявляються трохи Почну з того, що потік свідомості мені ще зі школи не подобався. Ну не розумів я Уліса і все. Тому і тут не сильно вражений твором. Я в принципі розумію, що таким робом написати якусь історію ой як не легко. Але організм відмовляється подобати такий формат твору. Мабуть я не далекий поїдач літератури для мас, що ж, нема на то ради. Варта визнати деякі психологічні особливості українців показані, але здебільшого у світлі окупації в совку. На молодшому поколінні ті особливості проявляються трохи менше, тут вже йдуть трохи іншого штибу проблеми. Зазвичай я люблю передивлятися всі інтерв’ю Оксани Забужко, подобається її обізнаність з методами роботи кагебішніків, літературна ерудиція і, ділена з нею, віра в те, що наша культура не остання в Європі і в світі. Але в цьому її творі яскраво виражена її манера говорити всіма мовами нараз, це дратує в усному мовленні, а коли читаєш таке -- шляки трафляють (українська мова в її творі чудова, але я налаштувався тільки на неї). І це при тому, що з англійською в мене немає проблем і я розумію, що деякі з англомовних (про інші мови мовчу) фрагментів тяжко перекласти і в форматі потоку свідомості там пасує те, що там є. Але про потік свідомості й прозу одним реченням я вже казав: не зрозуміло!!! І ще маленька заввага, колись читав чи бачив її коментар про Валерія Шевчука, який поліз в історію родини чи щось таке. А в цьому творі авторка теж полізла в історію родини, дарма, що вона трохи схожа на багато українських доль в срср.

  11. 4 out of 5

    Philip

    Сильна річ в усьому, що стосується досвіду, дитинства, приватних переживань. "Феміністичні" теми абсолютно резонують у 2019-ому. Як це сприймалось в 1994-ому, не можу навіть уявити. Досі доводиться читати і чути від поважних діячів культури недолугі жарти про цей твір, а це доводить його сьогоднішню актуальність. Поставив би 5 зірок, аби не дещо скотарський спосіб говорити про народи і національності. Вироджені нащадки рабів з тупими обличчами, африканські обличчя з "звіриними" носами -- цього Сильна річ в усьому, що стосується досвіду, дитинства, приватних переживань. "Феміністичні" теми абсолютно резонують у 2019-ому. Як це сприймалось в 1994-ому, не можу навіть уявити. Досі доводиться читати і чути від поважних діячів культури недолугі жарти про цей твір, а це доводить його сьогоднішню актуальність. Поставив би 5 зірок, аби не дещо скотарський спосіб говорити про народи і національності. Вироджені нащадки рабів з тупими обличчами, африканські обличчя з "звіриними" носами -- цього моє ліберальне читацьке серце прийняти не може. Говорячі про національний, загальнокультурий психоаналіз авторка ніби-то натрапляє на плідний напрямок, але незрозуміло як від такого психоаналізу зміняться лби, обличчя та фігури, які виклакають у героїні таку відразу. Так чи інакше, важливий твір, сильне враження.

  12. 5 out of 5

    Halyna Yakubovich

    Читати цей роман -- це як викарабкуватися на Говерлу в осінній день з дрібною мжичкою. Здавалося б, що то є тих два кілометри (якихось 200 сторінок)? Але підйом важкий, довгий та нудний. Замість сонцем залитих полонин та мальовничих краєвидів -- безперервні темно-сизі краплі з неба, розведена дощем стежка під ногами. І коли ти себе, все ж пересилюючи, змушуєш добратися до вершини гори -- панорама розчаровує: пелена туману навкруги, сумбур думок, неясність. Незаперечно, в Оксани Забужко справжній Читати цей роман -- це як викарабкуватися на Говерлу в осінній день з дрібною мжичкою. Здавалося б, що то є тих два кілометри (якихось 200 сторінок)? Але підйом важкий, довгий та нудний. Замість сонцем залитих полонин та мальовничих краєвидів -- безперервні темно-сизі краплі з неба, розведена дощем стежка під ногами. І коли ти себе, все ж пересилюючи, змушуєш добратися до вершини гори -- панорама розчаровує: пелена туману навкруги, сумбур думок, неясність. Незаперечно, в Оксани Забужко справжній талант до письма. Проте цей твір, яким би новаторсько-сміливим він не величався, мені не сподобався.

  13. 4 out of 5

    Michelle Lawrence

    This is a really dense, heavy novel. It's a sort of confessional stream-of-consciousness memoir of an romantic/abusive relationship that fell apart. There's a lot in there about the artistic process, Ukrainian culture, and human relations in general; how this relationship reflects larger Ukrainian societal and cultural patterns. This book is overbearing, and it can be too hard to follow -- it jumps around so much. There are some real gems in here, though, and the experimentation with narrative This is a really dense, heavy novel. It's a sort of confessional stream-of-consciousness memoir of an romantic/abusive relationship that fell apart. There's a lot in there about the artistic process, Ukrainian culture, and human relations in general; how this relationship reflects larger Ukrainian societal and cultural patterns. This book is overbearing, and it can be too hard to follow -- it jumps around so much. There are some real gems in here, though, and the experimentation with narrative form is appreciated, but I can't recommend this to the casual reader. I'm probably the intended audience (outside of Ukrainian readers) and even I found this novel hard to like.

  14. 4 out of 5

    Yooperprof

    A brilliant Eastern European poet learns the hard way that it can be hell to be a relationship with a painter. Not a conventional novel, more a prose-poem "rant" with aspirations to be the Ukrainian "Second Sex." Zabushko riffs on Ukrainian history, men and women, and the neglible place of poetry in today's society. Perhaps more of a three star than a four star book, but it's unusual, and Amazon Crossing deserves credit for publishing a bold book in translation.

  15. 5 out of 5

    Igor Nakonechnyi

    От ніби і тема актуально і мова багата, але не пішло взагалі. Чи то речення на сторінку, відсустність розділів і абзаци лише вряди-годи? Весь час намагався враховувати що книжка написана 20 років тому, але це не допомагало. Ні ну в 1996 році про такі речі справді сміливо було писати, бо, здається тема потрапила до публічного дискурсу в Україні лише останніми роками. Так і мова як на 20 років тому дуже крута, ці англіцизми і в 2019 звучать актуально, але це не допомагає. Загалом то я хотів От ніби і тема актуально і мова багата, але не пішло взагалі. Чи то речення на сторінку, відсустність розділів і абзаци лише вряди-годи? Весь час намагався враховувати що книжка написана 20 років тому, але це не допомагало. Ні ну в 1996 році про такі речі справді сміливо було писати, бо, здається тема потрапила до публічного дискурсу в Україні лише останніми роками. Так і мова як на 20 років тому дуже крута, ці англіцизми і в 2019 звучать актуально, але це не допомагає. Загалом то я хотів прочитати якусь невелику книгу щоб наздогнати свій Reading Challenge, і з того всього ледве осилив за пару тижнів. Можливо просто пані Оксана не мій автор. Ви все ж пробуйте читати і робіть свої висновки!

  16. 5 out of 5

    Mykola

    Як же вашко читати цей потік думок. Не зрозумійте мене неправильно, але в мене дещо з'явилась огида до того опису сексу та стосунків між чоловіком і жінкою. Мені дійсно важко пояснити враження від книги, бо Оксана Забужко торкається дуже болісних тем і дуже прикро чути, що насправді, відчувають жінки в повсякденному житті. Безумовно, варто згадати опис української душі, її страждання та пошук подібних собі людей - тут дійсно неперевершений. Мова дуже насичена, але з'явилось враження, що вона Як же вашко читати цей потік думок. Не зрозумійте мене неправильно, але в мене дещо з'явилась огида до того опису сексу та стосунків між чоловіком і жінкою. Мені дійсно важко пояснити враження від книги, бо Оксана Забужко торкається дуже болісних тем і дуже прикро чути, що насправді, відчувають жінки в повсякденному житті. Безумовно, варто згадати опис української душі, її страждання та пошук подібних собі людей - тут дійсно неперевершений. Мова дуже насичена, але з'явилось враження, що вона перекладає англійське ессе, українською мовою. Настільки важкі речення для розуміння, що нагадує це прохід по хащам десь в Амазонських джунглях. Звісно течія думок, але все ж таки...

  17. 4 out of 5

    Kathrin

    Typically stream of consciousness writing is not my cup of tea and I struggled with the book in this respect. Nevertheless a pick for me, because some of the writing while harsh is beautiful... so harsh content but beautiful writing. I am not surprised that this book was considered revolutionary at the time and still is.

  18. 5 out of 5

    Bogdan Obraz

    Філософські роздуми, викладені на сторінках особливим стилем, психоаналітично-істеричним змістом, сексуально-націоналістичного характеру, вже 10 років є бестселером. Одні (переважно жінки) вважають це кращим з усіх прочитаних ними творів і допомагає їм розібратися зі своїми латентними (прихованими) страхами, інші (в основному - чоловіки) думають що це феміністичний твір, де майже немає сексуальних сцен і незалежні українці – залякані і голодні раби, яким не треба далі плодитися. Але книга нікого Філософські роздуми, викладені на сторінках особливим стилем, психоаналітично-істеричним змістом, сексуально-націоналістичного характеру, вже 10 років є бестселером. Одні (переважно жінки) вважають це кращим з усіх прочитаних ними творів і допомагає їм розібратися зі своїми латентними (прихованими) страхами, інші (в основному - чоловіки) думають що це феміністичний твір, де майже немає сексуальних сцен і незалежні українці – залякані і голодні раби, яким не треба далі плодитися. Але книга нікого не залишає байдужим і висновки кожен робить сам. Мені сподобалось.

  19. 4 out of 5

    Oksana Uskova

    Мабуть цю книжку було варто читати років 10 назад - бо зараз, не про українців ця книжка - я не знаю таких українців, як в цій книжці. Чи то ненависть, чи то taff love до нації, але жалість та зверхність пані Забужко дещо дивують. Стосовно жіночої лінії - тут питань нема. Нелінійний хід розповіді - браво! Я зачарована. Правда.

  20. 5 out of 5

    Katie

    Brilliant! Absolutely brilliant!!!!!

  21. 5 out of 5

    Elen Tkacheva

    Woman's emotions and feelings as they are. Oksana has nothing to hide from her readers and you could be sometimes shocked by her honesty. Very bright and vivid modern Ukrainian language.

  22. 5 out of 5

    Helen

    Difficult to read both because of subject matter and the way it is written. But I picked it up to get a perspective on The Ukraine, which it gave me in a thought-provoking and self-assured way.

  23. 4 out of 5

    Furs_of1

    цікава і яскрава книжка, написана дивовижною мовою з безліччю галицизмів. але сказати, що стикнувся з чимось надзвичайним не можу. хоча для української літератури це була революція.

  24. 4 out of 5

    Galyna Tuz

    Не пішла книжка. Дочитала до кінця, але щоб вона мене реально зачепила, то ні.

  25. 5 out of 5

    Julie A

    This is a tricky one to pin down... I think it can best be described as a master class in philosophy delivered in a slightly torrential form. This is one of those books that screams for big conversation because the ideas presented here are incredibly deep and conveyed extremely articulately. It's a book that really begs for a night of discussion with friends over many bottles of wine. As it is, the friends of mine who would be interested in such a discussion are all currently abroad, but it did This is a tricky one to pin down... I think it can best be described as a master class in philosophy delivered in a slightly torrential form. This is one of those books that screams for big conversation because the ideas presented here are incredibly deep and conveyed extremely articulately. It's a book that really begs for a night of discussion with friends over many bottles of wine. As it is, the friends of mine who would be interested in such a discussion are all currently abroad, but it did lead to very interesting WhatsApp discussions about soul compartmentalization and language... It's not so much a book to love or hate. This isn't really a traditional narrative. Like "Museum", Zabuzhko uses her characters as vehicles to convey her ideas. The ideas are the true stars of this program. I enjoyed it very much. I really had to stop and think about what she was presenting. I've been vaguely distracted all week, trying to sort out my views on her arguments. It's hugely engrossing in that way - but this isn't a novel, or something to speed read. This is gritty and tough and absolutely requires the reader's full attention. It's demanding and insistent, and will not abide any passivity. Actually, now that I'm thinking about it, if you were ever in a situation where you needed to assess compatibility with someone, reading this together would probably be the fastest and most thorough way to do so.. A literary Pre Cana... This book is the perfect launching pad for all big discussions.

  26. 4 out of 5

    Yana Huryn

    it was not an easy narrative, stream of consciousness writing style demands a high concentration on what you are reading. But this is like a test, you should look more between the lines. The main plot is showing complicated relationship between the female author and Ukrainian artist, relations full psychological tension and sexual exploitation. This individual life story of an author is compared to a life of the whole Ukrainian nation, It is like a direct connection between sexual exploitation it was not an easy narrative, stream of consciousness writing style demands a high concentration on what you are reading. But this is like a test, you should look more between the lines. The main plot is showing complicated relationship between the female author and Ukrainian artist, relations full psychological tension and sexual exploitation. This individual life story of an author is compared to a life of the whole Ukrainian nation, It is like a direct connection between sexual exploitation and historical victimization of Ukrainians. She always mentions "fucking dependance". Her dependance to a guy, Ukraine's dependance to Russia (the book was written in 90s, don't forget about this). When her father (a former prisoner of GULAG camp) asked her to take off a T-shirt, so he could see how she is growing up and twenty years later her partner humiliated her the same way, cause they are all fucked up. Women are raised by fucked-up fathers and then marry their future fucked-up husbands. Sex is shown here as a connection between an individual and nation, because the nation is recreated through sex. When she sees these unhappy faces in the streets, dumb or angry, it seemed to her that those people were conceived not in love, just in random sex, impulsive copulation. She has concluded a thought that a historical slavery of the Ukrainians had an impact on the genetic shape of the whole nation. "Slavery is being infected with fear. And fear kills love. And without love - kids, poems, paintings - everything becomes pregnant with death."

  27. 4 out of 5

    Oleksandr

    Жіночі студії з українським колоритом. Історія про взаємовідносини двох діячів культури є тлом для автобіографією київської дівчинки з родини інтелігенції. (view spoiler)[ Мов для діяспори написано, бо терміни і місця, які не зрозуміє рядовий українець без пояснень та перекладу, і хай не розуміють, бо застарілі мов ті бабки що не розуміли жіночих пакетів; а речення в десятки рядків важко перекласти англійською для американців, хоч ситуації й зрозумілі, та й хто з американців буде читати, вони ж і Жіночі студії з українським колоритом. Історія про взаємовідносини двох діячів культури є тлом для автобіографією київської дівчинки з родини інтелігенції. (view spoiler)[ Мов для діяспори написано, бо терміни і місця, які не зрозуміє рядовий українець без пояснень та перекладу, і хай не розуміють, бо застарілі мов ті бабки що не розуміли жіночих пакетів; а речення в десятки рядків важко перекласти англійською для американців, хоч ситуації й зрозумілі, та й хто з американців буде читати, вони ж і дійсно великих не читають, бо в бібліотеці тільки-но три рази брали Доріс Лесінг, а вона ж не Доріс, не Платт, лише жінка з великої України, з самого Києва, а що жила при радянській владі, то не страшно, бо переживала, ох як переживала, і культуру усю знає, того ж Донцова чи Винниченка, а що була відмінницею і аспіранткою, то значить науковий комунізм здавала, й мабуть на відмінно, так страшно, залякали батьки, залякали до ненависті в їхній бік, проте боятися варто, немає нормально життя в Україні, все сіре й похмуре, відкрите до злай сліпе до страждань, вбивче й безкаране. (hide spoiler)]

  28. 5 out of 5

    Виктория Ковтун

    Ніби закохана, ніби кохана, але чомусь окутана тривогою. Закопуєш щастя, щоб на ранок прокинутися іншою: для себе, для Нього, для покидьків у громадському транспорті. Який там пристрасний секс!!!!! Яке там солодке збочення!!!! А головне, кому здається, що це любов? Ви всі кричете, а треба відчувати. Це несправедливо, що чоловікові можна все, а жінці це "все" потрібно розгрібати. Патологічна невідповідність душевного стану і гострий біль, без ножа. Пані Оксано, я вдячна. Пусті писаки окриляють, а Ніби закохана, ніби кохана, але чомусь окутана тривогою. Закопуєш щастя, щоб на ранок прокинутися іншою: для себе, для Нього, для покидьків у громадському транспорті. Який там пристрасний секс!!!!! Яке там солодке збочення!!!! А головне, кому здається, що це любов? Ви всі кричете, а треба відчувати. Це несправедливо, що чоловікові можна все, а жінці це "все" потрібно розгрібати. Патологічна невідповідність душевного стану і гострий біль, без ножа. Пані Оксано, я вдячна. Пусті писаки окриляють, а Ви - спускаєте на землю. З легкими травмами, але неушкодженим серцем. Змиріться смертні - щастя та любовна насолода не перенесеться з паперу на ваше скудне існування, тому краще послухатися людину, яка, виходячи у світ мирський, без рожевих окулярів та лінз, готова, з допомогою пера, відправити мильну романтику в небуття, залишити лише тверезу голову і відкрите серце.

  29. 4 out of 5

    Risa Miller

    It was really hard to grasp the flow of the writing style at first, but I really do like how it allows for Oksana to be so open with what she writes. I like how she wasn’t concerned about political-correctness, rather, the book is more comparable to a diary. I think all women can relate to parts of the book in some way or another - it’s comforting (and tragic) to know we go through it together. I don’t think I’d read it again; but the book offers great explanation to the backing behind feminist It was really hard to grasp the flow of the writing style at first, but I really do like how it allows for Oksana to be so open with what she writes. I like how she wasn’t concerned about political-correctness, rather, the book is more comparable to a diary. I think all women can relate to parts of the book in some way or another - it’s comforting (and tragic) to know we go through it together. I don’t think I’d read it again; but the book offers great explanation to the backing behind feminist ideals, exposing them in a non in-your-face way. ‘understanding’ is a good word to go with the book.

  30. 5 out of 5

    Evgena

    Потужний твір. Такі художні витвори - то відображення часу. Так, луплять по свідомості всі ті огиди та зневаги авторки, коли вона оголює своє ставлення до українських ментальних хвороб та калічень 20 століття. Та гадаю, такі твори конче необхідні для проходження суспільної національної психотерапії. А ще мене дивують відгуки людей щодо форми та манери написання "таких довгих текстів" або ж нарікання про "така складна незрозуміла мова...". Люди, такі тексти спрямовані не для розгладження ваших Потужний твір. Такі художні витвори - то відображення часу. Так, луплять по свідомості всі ті огиди та зневаги авторки, коли вона оголює своє ставлення до українських ментальних хвороб та калічень 20 століття. Та гадаю, такі твори конче необхідні для проходження суспільної національної психотерапії. А ще мене дивують відгуки людей щодо форми та манери написання "таких довгих текстів" або ж нарікання про "така складна незрозуміла мова...". Люди, такі тексти спрямовані не для розгладження ваших мозкових звивин, а для тонізування та розвитку. Хочете комфорту - прийміть теплу ванночку.

Add a review

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Loading...
We use cookies to give you the best online experience. By using our website you agree to our use of cookies in accordance with our cookie policy.